Реформи в Україні провалилися — так вважають три чверті українців

Вы здесь

Найголовнішим завданням, яке ставилося і перед владою, і перед усім суспільством після Революції Гідності, були реформи в усіх сферах життя країни. Звісно, ніхто й не розраховував на негайний результат будь-яких змін, але за три роки і пересічні громадяни, і представники бізнесу, і експертне середовище все ж розраховували хоч на якісь помітні зрушення, які б дозволили говорити принаймні про успішний початок складного, поза всяким сумнівом, шляху й про перші, бодай невеликі, позитивні результати. Натомість втілення в життя запланованих реформ загальмувалося, причому загальмувалося дуже  відчутно.

Щоб не бути голослівними, згадаємо, що 24–28 листопада 2017 року Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із Секретаріатом Реанімаційного Пакету Реформ провів опитування 60 експертів Реанімаційного Пакету Реформ і практично одночасно поцікавився громадською думкою. Одразу можна сказати, що експертне середовище оцінює ситуацію більш оптимістично — за 5-бальною шкалою успішність реалізації реформ в Україні експетри оцінили як 2,66 бала (середня оцінка).

На презентації в Українському кризовому медіа-центрі результатів дослідження Андрій Сухарина, політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи», сказав: «Результати невтішні – і за оцінками експертів, і на думку населення.  Якщо експерти ще відзначають окремі зрушення, і більшість із них вважають, що наразі з усіх необхідних реформ здійснили не більше третини, то серед населення більше 40% опитаних вважають, що не зроблено взагалі нічого, ще 35% вважають, що зроблено близько 10%, і лише невелика частина вважають, що зроблено третину чи трохи більше».

Експертне середовище все ж віддає належне деяким успіхам, яких Україна досягла на шляху реформ. Про перемоги, звісно, не йдеться, але й про поразку в цих царинах говорити, як вважають експерти, не варто. Цікаво, що серед успішних спроб реформування країни експерти називають початок децентралізації, початок медичної реформи, а також початок роботи нових антикорупційних органів. Крім того, експерти вважають важливими зрушення в галузі освіти (реформа освіти) й розпочату реформу судової системи.

Але, на думку експертів, далеко не все благополучно з реформою органів правопорядку, якою так пишалися зовсім недавно (як виявилося, нової форми, нових автівок і дво-тримісячного навчання поліцейських зовсім недостатньо для якісних змін системи). Проблемними вважають експерти Реанімаційного Пакету Реформ реформи суду, реформування органів внутрішніх справ і прокуратури, а також антикорупційну реформу. Трохи менше сумнівів щодо реформи державної служби, але й тут не все благополучно й гладенько.

Експертне середовище погодилося, що перешкод на шляху реформ набагато більше, аніж можна було б сподіватися, а от рушійних сил виявилося набагато менше, хоча саме до рушіїв позитивних змін у країні експерти відносять громадянське суспільство і наших міжнародних партнерів, тобто країни ЄС і США. Роль же українського Уряду в розвитку і втіленні реформ теж оцінюють швидше позитивно, але зважаючи на немалу кількість прогалин у роботі й неправильних кроків.

Як би це не було прикро, але провину за гальмування реформ експертне середовище покладає на Президента особисто й на коаліцію в Парламенті. Хоча все ж найсерйознішою перешкодою на шляху реформ представники експертного середовища, у тому числі економісти, правники, політологи й інші фахівці, вважають олігархат, забюрократизованість практично всіх процедур і, як не дивно, правоохоронні органи і їхню діяльність.

Експерти вважають, що насамперед треба було б реалізувати і втілити в життя антикорупційну реформу, почавши реальну боротьбу з корупцією. Для цього необхідно, щоб почав працювати антикорупційний суд, щоб була справді (реально, в дійсності) оновлена судова влада, яка, за Конституцією, має бути незалежною, і щоб нарешті закінчилося реформування правоохоронних органів (не тільки поліції, але й усіх правоохоронних структур).

На жаль, оцінка пересічних громадян, тобто звичайних українців, відрізняється від оцінки експертів, причому не в кращу сторону. Дуже красномовно свідчить про невдале реформування всього і всюди той факт, що понад 40% опитаних заявили, що успіхів реформування немає зовсім, а 35% респондентів вважають, що необхідні реформи втілюються в життя дуже мляво — втілено не більше 10% необхідного. Ось вам і три чверті людей, які дійсно не бачать, що в країні щось змінюється на краще.

Сподіваються, що реформи таки матимуть успіх, тільки 27% опитаних, при цьому не уявляючи, коли це може трапитись. Дуже прикро, що відчутно зменшилася кількість людей, які згодні терпіти, поневірятися, долати труднощі сьогодні, розраховуючи, що колись, причому невідомо коли, усе стане значно краще, — таких терплячих і сповнених віри у прекрасне майбутнє залишилося менше третини. Приблизно стільки ж (або ненабагато менше) людей цілком припускають можливість протестів.

Той же Андрій Сухарина, політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи», сказав, що в Україні є «проблема патерналізму: більшість українців вважають, що держава повинна брати на себе значну частину зобов’язань стосовно забезпечення рівня життя, і менше підтримують свободу індивіда, можуть обміняти її на певні матеріальні блага». Фактично, експерт сказав, що більшість українців дійсно згодні делегувати своє право на владу (за Конституцією, влада в Україні належить народу), щоб мати спокійне й достойне життя. Але на сьогодні народ практично остаточно втратив довіру до всіх гілок влади (із президентською включно).

Цікаво, що звичайні українці вважають причиною гальмування реформ чиновників різних рангів і рівнів, олігархат, а також уряд і Президента. Щоправда, ставлення до Президента й до уряду виявилося двоїстим — приблизно половина опитаних вважають, що саме очільник держави особисто і уряд стали найбільшою перешкодою на шляху реформ; і приблизно така ж кількість опитаних дотримується думки, що саме Президент і Уряд мають стати (і можуть це зробити) рушіями реформаторських змін у суспільстві.

Прикметно, але це дуже насторожує, що звичайний українець уже не сподівається ані на Президента, ані на Уряд, ані на Верховну Раду. Найбільші надії й сподівання народ покладає на громадські організації й допомогу країн Заходу. Хоча й тут помітна тенденція до зменшення.

Експерти погодилися з тим, що практично на всіх етапах підготовки, розробки і втілення реформ громадяни України не мають достатньої інформації про процеси, які відбуваються в країні. Більше того, реальність радикально відрізняється від проголошених планів, від гучних обіцянок і від будь-яких заяв чиновників різного рівня (до найвищого включно). Тобто люди не бачать, кому вони можуть довіряти: кожна обіцянка змінити життя на краще обертається новим зростанням цін, новою інфляцією і новим зубожінням.

Що ж стосується державних чиновників, які б мали втілювати реформи й піклуватися про законність, то вже не перший тиждень народ спостерігає то за полюванням на Саакашвілі, то за переляком силовиків, яких протестувальники ловили звичайними вудочками, то за гучними скандалами між усіма антикорупційними органами (ГПУ, САП, СБУ, НАБУ, НАЗК etc.), то за наміром оприлюднити агентів, які працюють під прикриттям, то за призначенням дружини генерального прокурора жінкою третього тисячоліття, то ще за якимись «концертами». Натомість відволікається увага й від прийняття Держбюджету-2018, і від земельної реформи, і від багатьох інших питань, які справді безпосередньо впливають на людське життя (не на життя власників заводів, газет, пароплавів, а на життя пенсіонерів, інвалідів, матерів, звичайних робітників, водіїв, лікарів etc.).

Ніяк не можуть прості українці, навіть маючи по дві вищі освіти, зрозуміти, чому з корупцією не те що не борються, а навіть підживлюють її — і цвіте вона пишно й повсюди, тільки ж тхне дуже. Бо ядуча й для життя небезпечна.

І ще одна цікавинка цього опитування. Нагадуємо: окремо опитували експертів і окремо — звичайних українців. То вийшло практично неймовірне: результатів реформ не бачать понад 40% громадян України (із тими, хто їх бачить, але слабенько-слабенько, набирається понад 75%), але тільки 1% експертів… Як там у анекдоті? Чи то свисток поламаний, чи то акула глуха…

І ось на цьому розкішному тлі люди починають обговорювати, за кого б голосувати на майбутніх виборах. За Вакарчука, який душевно співає, чи за Зеленського, який має сексуальний голос і гарно смішити вміє? І до дідька ті реформи…

Чи якось виборсаємося?

Наталія Коваль (Глоба)

Вас може зацікавити:

Реформа системи покарань у найближчій перспективі: євростандарти в СІЗО і в’язницях

Кодекс Законів про працю змінений: іще одне Різдво чи іще один клопіт?

Українці вважають корупцію найсерйознішою проблемою в країні

Президентські й парламентські вибори наближаються, але соціологічні дослідження дуже непевні

Медична реформа: скільки коштуватиме безкоштовна медицина

Оновлені пенсії не вирішують старих проблем