Верховній Раді знову чогось бракує для повноцінної роботи. Чи млинці заважають?

Вы здесь

Цікаво було б довідатись, чи депутати нашого вітчизняного парламенту в курсі, що на вулиці давненько вже третє тисячоліття? Це до того, що сьогодні щось приховати дуже складно. І вже тим більше не приховаєш прогули. Та і як їх приховати, якщо пряма трансляція прямо із зали засідань ведеться? Не кажучи вже про розмови в кулуарах, про інтерв’ю й про інші джерела інформації, яких таки ж немало. Та для того, щоб довідатись, що засідання знову закривають достроково, цілком досить прямої трансляції. І таки ж закривають!

У вівторок, 6 лютого, спікер Андрій Парубій був змушений закрити дочасно засідання Верховної Ради через відсутність у залі необхідної для роботи кількості депутатів.

Куди поділися? Як працювати? Врешті, це ж не шостий чи восьмий клас у школі, де часом дременути з урока може навіть деяким шиком вважатися. Це робота. Більше того, це робота з купою всяких преференцій. А ще це довіра. Щоправда, нинішній Верховній Раді люди вже й не довіряють — про це свідчать результати опитувань. А кому ж там довіряти?

Читайте також: Верховна Рада знову на канікулах, але помізкувати нашим обранцям таки є над чим

Щоправда, цього разу ширилися чутки про масову поїздку. Ні, не в кінотеатр, звісно, і навіть не в зоопарк. А на молитовний сніданок у США. Ну, та звісно, треба летіти, якщо там сам президент Трамп буде! За даними всюдисущих ЗМІ, на сніданок із паном Трампом полетіли десятків зо три українських парламентарів, які аж ніяк не встигають повернутися до четверга, коли у Раді зазвичай треба голосувати. Цікаво, чим там годують? Хоча Мирослава Гонгадзе під час прямого включення із США на одному з телеканалів сказала, що сніданок звичайний, нічим не особливий. То чого помчали? Усе покинули, кудись полинули… І чхати хотіли на роботу, на турботи й багато на що інше.

Але ж, щоб поїхати поснідати у США, то треба десь роздобути запрошення, які не роздають навіть у Верховній Раді! Подейкують, що такі запрошення можна одержати в протестантських церквах, яких багатенько є і в Україні, і в Києві (якщо, звісно, знаєш, кого і як просити). І що їдуть народні обранці не на млинці чи каву і навіть не на молитву, а щоб спробувати зустрітися й поговорити з американськими політиками, які беруть участь у цьому гастрономічно-політично-релігійному заході з американського боку. Більше того, якщо такого запрошення й немає, то місце можна й придбати — десь, кажуть, за 25 тисяч доларів (дехто, правда, називає набагато більші суми).

До речі, людей же ніхто й не питав, чи можна покидати робоче місце й кудись мчати. А люди — це не просто виборці, чи електорат (якщо не по-нашому), а це народ, якому, власне, й належить влада. Депутатам чогось вперто бракує, щоб зрозуміти, що місце в парламенті не довічне й не спадкове. А тут уже й вибори мало не на носі.

Звісно, приємно побути на заході, де збирається близько трьох тисяч осіб, причому це не абихто, а політики, бізнесмени, громадські та релігійні лідери із ста країн світу, у тому числі й України. Але ж чи варто це робити за рахунок пропущених засідань і зірваних голосувань у Верховній Раді? Навіть якщо це зроблено заради зустрічі з Куртом Волкером чи ще з кимось? Здається, у нас же Україна понад усе? Чи млинці на американському сніданку? Нехай навіть і молитовному…

Ну, а ті депутати, хто залишився, теж мають різні точки зору на прогули своїх колег. Ось депутат від БПП Оксана Білозір сказала, що «це такий гарний, я би сказала, неформальний, але все-таки політичний діалог, який можна в рамках цього президентського молитовного сніданку провести». Хоча депутат із цієї ж фракції Олексій Гончаренко цю точку зору не поділяв, а мав повнісню протилежні погляди. Не згоден із вчинком колег лідер фракції "Народного фронту" Максим Бурбак: «Я вважаю, що наше робоче місце тут. Представництво нашої фракції – найпотужнішої – буде найменше там».

Зрозуміло, що налагоджувати контакти із зарубіжними партнерами — справа потрібна. Але хто сказав, що це слід робити замість роботи? Ось цікаво, щоб було з будь-яким виборцем, який делегує свій голос Верховній Раді (цебто якомусь із депутатів), якби він замість роботи полетів у Америку до Трампа на млинці? І молитва б не помогла — виперли б з роботи, аж загуло б. А депутат би заступався? Так отож… Депутатам, виходить, можна, а електорату зась — щоб знали, кого обирали. А як ставляться народні обранці до роботи, то й згадувати не треба. Що хочеш робитимуть — битимуться, пліткуватимуть, морозиво в залі засідань їстимуть, вбраннями хизуватимуться, — але ж не працюватимуть. Бо навіть законопроекти читають далеко не всі. Навіть по діагоналі. Та й голосувати не дуже поспішають… Це ж не до тещі на млинці (тобто не до Трампа).

Ось чого їм, депутатам нашим, бракує для нормальної роботи? Молитви? Млинців? Пиріжків чи канапок? Може, дотримання законодавства про працю, яке мало б поширюватися й на парламентарів? І вже зовсім точно — явно бракує народної довіри, яку втратили всього за три роки з маленьким хвостиком. То чого по світу шастати? Однак не довіряють люди.

Цікаво, які молитовні сніданки, обіди чи вечері допоможуть, коли вибори почнуться? І чого тоді бракуватиме?

Наталія Коваль (Глоба)

Вас може зацікавити:

Дружба народів по-київськи: виходить якось незрозуміло й недосконало

Український виборець згоден продавати свій голос. Це зневіра чи злидні?

Новий політичний сезон в Україні: яким його бачать відомі експерти

Бюджет-2018: кому в новому році гірше не стане

Медична реформа: Чи не лікуватимуться українці сіном і сушеними кажанами?

Реформи в Україні провалилися — так вважають три чверті українців