Дружба народів по-київськи: виходить якось незрозуміло й недосконало

Вы здесь

30 січня 2018 року Київська міська рада продовжила свої вправи з перейменування. Здається, всі вже знають, що перейменовувати доводиться багато — тут і вулиці, і провулки, і мости, і парки, і ще багато чого.

На цей раз знову перейменовували кілька вулиць. Звісно, не дуже зрозуміло, чим не догодив Київраді академік художник Василь Тропінін, народжений кріпаком ще у 1776 році, чи піаніст, педагог і музичний критик Олександр Горовиць, який народився у Києві в 1876 році (чи йшлося не про нього?), хоча перейменування проспекту Героїв Сталінграда чи вулиці Московської цілком зрозумілі.

Читайте також: У Києві планують перейменувати ще 13 вулиць

Але хто може пояснити, для чого треба змінювати назву всіх об’єктів міської інфраструктури, які носять найменування Дружби Народів? Цебто перейменовують і бульвар, і станцію метро, і парк — усе. А арку біля Дніпра взагалі думають розпиляти й прибрати, хоча вона давно стала частиною звичного столичного пейзажу.

Чим не вгодила дружба народів? Подивимося правді в очі: вірш Максима Рильського, який писав про дружбу радянських народів, пам’ятають тільки люди за п’ятдесят, а молодь не вся й прізвище поета знає. То що стало причиною такої неласки до прекрасних стосунків? Чи, може, хтось десь вичитав, що дружба часто буває ситуативною, тобто тимчасовою?

Скажімо, якщо всі назви з опальною сьогодні дружбою навіть і давалися різним об’єктам, пам’ятаючи про стосунки, хоча б і тільки зовнішні, тодішніх радянських республік, то до чого тут день сьогоднішній? Чи треба викорінювати згадки про прекрасні взаємини між різними народами з усіх столичних топонімів? А ще варто врахувати, що вслід за Києвом акція «знищимо Дружбу Народів» може прокотитися й усією Україною.

Припустімо, що дружба з РФ сьогодні має вигляд не зовсім переконливий (від таких друзів, кажуть, хоч у пеклі ховайся), але ж є Білорусь, із якою стосунки більш-менш врівноважені, є Латвія, Литва і Естонія, є Грузія, є інші незалежні країни, які колись (мало не три десятки років тому) мали таке ж саме лихо і входили до складу «великого, могутнього, неділимого» і якогось там іще союзу, який виявився далеко не таким могутнім.

Хоча яка там дружба народів, якщо «Міністерство закордонних справ Латвії вручило тимчасовій повіреній у справах України Алісі Подоляк офіційну ноту через внесення балтійської країни до списку офшорних зон… У Міністерстві фінансів Латвії вважають, що Україна безпідставно включила їхню країну до списку офшорних юрисдикцій», і повідомлення це з’явилося теж 30 січня. Незадовго до того, а якщо точніше, то 27 грудня 2017 року, «український уряд схвалив рішення про включення до списку офшорних зон 22 нових країн, серед яких були Естонія та Латвія. Естонія вимагає від України негайно виключити її зі списку офшорів». Тобто Естонія обурилася раніше…

Якщо поглянути трохи ширше, то доволі неспокійними здаються сьогоднішні стосунки з Польщею, Угорщиною, Румунією. Щоправда, про них у давньому вірші не йшлося. Але там історичні питання, чи мовні, чи ще якісь… А можна ж згадати, що й Нідерланди мали якісь претензії… Одне слово, дружба народів — питання складне й часто дуже болюче. То чи варто сьогодні, коли Україні друзі потрібні, скасовувати й знищувати всі згадки про цю саму дружбу?

Читайте також: Закон про заборону "бандеризму" обговорив з головою МЗС Польщі Дещиця

До речі, подейкують, що парк Дружби Народів перетвориться на парк «Муромець». Оце перейменування, оце зміна! Звісно, йдеться про одного з героїв руського билинного народного епосу, легендарного богатиря часів Київської Русі, який часто згадувався в українському фольклорі — він разом із Добринею Микитичем та Олешком Поповичем оберігав рідну землю від ворогів. Але ж для переважної більшості Муромець буде іншим руським богатирем — святим Іллею з Мурома, який є одним із православних святих і похований у Києво-Печерській лаврі. Невже не можна було зрозуміти, що цих історично-легендарних персонажів постійно помилково плутають? І, на жаль, найчастіше далеко не на користь українського фольклору! Цікаво, більше для парку назв не було? Тільки так? Та й, знову про те ж, — а чим не вгодила дружба народів? Із ким, крім Росії, не дружимо?

Чесно кажучи, якщо перечитати історію, то дружба народів дійсно виявляється стосунками ситуативними. Але ж у сьогоднішній ситуації нікого відштовхувати від себе наче й не треба. Не треба кланятись і виконувати чиїсь примхи, бо своя країна завжди має бути на першому місці, але ж і підкреслювати, що дружба народів нічого не варта, теж не слід. А по-київськи це виходить якось трохи сумнівно. Недосконало, чи що… Спочатку захоплюємося й кланяємося на кожному кроці, а потім навіть доволі абстрактні назви знищуємо. З якою метою? Отож… Пояснень немає! А пояснення про опитування на сайті Київради має вигляд якогось знущання, бо там знову висловилися менше двох тисяч респондентів, як і при спробі повернути історичну назву проспекту Перемоги. Питання про юридичні наслідки голосування в мережі залишається відкритим, бо відповіді на нього ніхто так і не дає…

Читайте також: Наскільки прозорим буде перейменування столичного проспекту Перемоги

Читайте також: Чи мають юридичні наслідки голосування в мережі?

Отже, поки провжуємо перейменування… Цікаво, якщо перейменовуємо навіть вулиці, названі ім’ям народженого ще у VIII столітті відомого у всьому світі художника, то чи не доведеться перейменовувати недавно переназвану на честь польського лікаря, педагога й письменника вулицю Януша Корчака, бо ж і з Польщею сваримося? А чого ж, уже смак відчули — усе в руках наших!

Не дай, Господи, битливій корові роги, а дурням владу…

Наталія Коваль (Глоба)

Вас може зацікавити:

Український виборець згоден продавати свій голос. Це зневіра чи злидні?

Новий політичний сезон в Україні: яким його бачать відомі експерти

Бюджет-2018: кому в новому році гірше не стане

Медична реформа: Чи не лікуватимуться українці сіном і сушеними кажанами?

Реформи в Україні провалилися — так вважають три чверті українців